Древня Японія завжди привертала увагу своєю унікальною культурою, традиціями та незвичайними ритуалами. Особливу загадковість викликають секс-традиції, які існували в японському суспільстві протягом століть. Від вільної любові серед монахів до складних ритуалів гейш — все це було частиною інтимного життя японців. Розглянемо найцікавіші сексуальні звичаї Древньої Японії та їхній вплив на сучасну культуру.

Свобода кохання серед буддійських монахів

Однією з найзагадковіших традицій було ставлення до сексуальних відносин серед дзен-буддійських монахів. Вони вважали інтимну близькість природним і необхідним процесом для досягнення душевного спокою та фізичного здоров’я. Ця практика прийшла до Японії з Індії та Китаю разом із тантричними вченнями.

Знаменитий дзен-буддійський монах Іккю Содзюн, який жив у XV столітті, активно пропагував ідею «Дзен червоної нитки» — філософію, що прославляла любов, пристрасть і жіночу красу. Монахи не лише проповідували ці погляди, але й активно відвідували гейш та заводили любовні стосунки з жінками різних соціальних статусів.

Цікаво, що сексуальні відносини в шлюбі японці того часу сприймали здебільшого як обов’язок для продовження роду. А для задоволення вони зверталися до коханок або представниць публічних будинків.

Гостевий шлюб — дивна норма суспільства

У період Едо (1603–1867 роки) шлюб у Японії мав чисто формальний характер. Часто чоловік і жінка навіть не проживали разом після одруження. Жінка залишалася жити зі своєю родиною, а чоловік лише час від часу навідував її. Такий формат шлюбу називали «гостевим шлюбом».

Чоловікам дозволялося мати багато коханок і навіть створювати сім’ї з іншими жінками. Це не вважалося порушенням моральних норм. Натомість від жінок очікували вірності своєму чоловікові, хоча розлучення не було рідкістю. Жінка могла повернутися до батьківського дому або жити окремо та вести незалежне життя.

У суспільстві також поширювалася думка, що красива дочка може стати любовницею впливового чоловіка, що було своєрідним соціальним підйомом для родини. Гейші та наложниці займали високе положення в суспільстві та часто користувалися повагою.

Гейші та їхні унікальні ритуали

Гейші — одна з найвідоміших культурних особливостей Японії. Ці жінки не просто розважали гостей музикою, танцями та бесідами, а й іноді надавали інтимні послуги. Однак головною подією в житті гейші була церемонія «мідзуаге» — продаж її невинності.

Ця подія вважалася важливим етапом у кар’єрі гейші, а статус її майбутнього залежав від того, хто стане «патроном», що купить її невинність. Аукціон влаштовувала власниця окії — будинку, де жили гейші. Найуспішніші господині окії могли кілька разів «продавати» невинність своїх учениць завдяки спеціальним хитрощам.

Також у Японії існувала складна ієрархія серед куртизанок. Ойран — найвищий ранг серед жінок цього ремесла — мали великий вплив у суспільстві та вважалися «кращими квітами». Їхні послуги могли дозволити собі лише заможні клієнти.

Еротичні гравюри сюнга як обереги

У культурі Древньої Японії були популярні еротичні гравюри сюнга, які зображували сцени любові в деталях. Художники особливо акцентували увагу на збільшених статевих органах героїв. Такі картини не лише прикрашали будинки, але й вважалися оберегами.

Самураї часто носили сюнга з собою, вважаючи, що вони захищають від нещасть. Купці вірили, що такі картини захищають оселі від пожеж. Відомі японські художники, зокрема Кацусіка Хокусай, який створив знамениту «Велику хвилю в Канаґаві», також працювали в жанрі сюнга.

Асортимент стародавніх секс-іграшок

Древні японці були винахідливими у створенні секс-іграшок. Із гравюр сюнга стало відомо, що японці використовували предмети з рогу, дерева, шкіри та навіть пап’є-маше для задоволення інтимних потреб.

Особливе місце займали кам’яні яйця для тренування м’язів вагіни та кільця для підтримки ерекції «нефритового стержня». Ці предмети виготовлялися з великою майстерністю та любов’ю до деталей.

Кохання як табу

Хоча в Японії було поширено багато форм інтимних стосунків, кохання до одного партнера вважалося аморальним. Зв’язок із гейшею або коханкою міг призвести до виключення з суспільства. Публічні прояви ніжності між партнерами були табуйованими, і навіть сьогодні в японській мові відсутній аналог фрази «Я тебе кохаю».

Любов у шлюбі також не вважалася необхідною. Парам радше радили дотримуватися формальностей та зберігати сімейні обов’язки.

Висновок

Секс-традиції Древньої Японії відображають унікальний світогляд та моральні принципи тогочасного суспільства. Багато з цих звичаїв здаються сучасним людям незвичайними, проте вони вплинули на формування культури Японії та її ставлення до інтимного життя. Навіть сьогодні деякі з цих традицій залишаються частиною японського суспільства та викликають інтерес у дослідників і туристів.