Гранований стакан — це символ радянської епохи, який досі викликає ностальгію у багатьох людей. Він використовувався не лише для пиття, а й для вимірювання продуктів і навіть у кулінарії.
Ми зібрали 10 найцікавіших фактів про цей унікальний предмет побуту.
Скільки граней має гранований стакан?
Перший факт, який цікавить багатьох: скільки граней має гранований стакан? У Радянському Союзі виготовляли стакани з різною кількістю граней: 10, 12, 14, 16, 17, 18 і 20. Найпопулярнішими були 16- та 20-гранні стакани. Ціна залежала від кількості граней: наприклад, 16-гранний коштував 7 копійок, а 20-гранний — 14 копійок. Саме ці моделі найбільше запам’яталися радянським громадянам.
Історія створення гранованого стакана
Існує легенда, що перший гранований стакан у Російській імперії створив склодув Єфим Смолін. За легендою, він подарував його Петру І, заявивши, що цей стакан майже небиткий. Імператор вирішив перевірити міцність стакана та кинув його на землю. Хоча стакан розбився, Петра І вразило, що він не покотився, як звичайний посуд. Ця властивість зробила його ідеальним для використання в армії та на флоті.
Проте дизайн радянського гранованого стакана приписують скульпторці Вірі Мухіній, авторці відомої скульптури “Робітник і колгоспниця”. Хоча немає документальних підтверджень, що саме вона створила стакан, відомо, що вона розробила дизайн класичної пивної кружки.
Гранований стакан у побуті та культурі
Гранований стакан був невід’ємною частиною радянського побуту. Його верхню кайму в народі називали “маруськин поясок”. Існувало навіть вираз: “Налити по маруськин поясок”, що означало налити напій до обідка.
У період правління Хрущова гранований стакан став популярним у зв’язку з тим, що були скасовані маленькі пляшки горілки об’ємом 125 і 200 мл. Половинчасті пляшки об’ємом 500 мл легко ділилися на три частини, якщо наливати по обідок гранованого стакана — по 167 грамів кожному.
Чому грановані стакани вибухали в 1980-х?
У 1980-х роках багато людей помічали, що грановані стакани почали вибухати та тріскатися в руках. Це викликало численні теорії змови. Однак справжня причина була прозаїчнішою: на одному з заводів змінили технологію виробництва, що призвело до появи бракованих стаканів.
Як виготовляли радянські грановані стакани?
Гранований стакан розробляли спеціально для промислових посудомийних машин, які планували встановлювати в їдальнях. Звичайний посуд був занадто крихким і часто бився під час миття. Щоб зробити стакан міцнішим, його варили при температурі 1500 градусів, двічі обпалювали та гранили. У скло додавали свинець, що надавало йому характерного блиску на світлі.
Цікаві факти про використання гранованого стакана
- Гранований стакан активно використовували для вимірювання об’єму продуктів. У “Книзі про смачну та здорову їжу”, яка вперше вийшла друком у 1939 році, багато рецептів містили вимірювання саме у стаканах.
- У деяких регіонах Радянського Союзу гранований стакан називали “маленковським” на честь політичного діяча Георгія Маленкова. Саме за його наказом військовим видавали 200 мл горілки в обід.
- До появи скляних стаканів посуд робили з дерева. Він складався з притертих дощечок, які утримувало металеве кільце — саме звідси походить обідок гранованого стакана.
Скільки граней у гранованого стакана?
Попри різноманітність моделей, найбільш відомими залишаються 16-гранні стакани. Саме така кількість граней забезпечує зручність у використанні: стакан міцний, його легко тримати в руках, а форма сприяє меншому ризику розбитися при падінні.
Гранований стакан залишається символом минулої епохи, що має цікаву історію та чимало захопливих фактів. Навіть сьогодні він залишається популярним сувеніром і використовується у повсякденному житті.